11 січня – Міжнародний день заповідників і національних парків 

Image title

День заповідників і національних парків у світі почали вперше відзначати в 1997 році з ініціативи Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи. Сучасна мережа природних заповідників України сформувалась внаслідок праці багатьох поколінь природоохоронців і відіграє важливу роль у вирішенні проблем збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, підтримці екологічної рівноваги у природі, формуванні світоглядних орієнтирів людини, спільнот, суспільства.

На території сучасної України перший заповідник був створений у 1886 році українським природознавцем Володимиром Дідушицьким. Це був і перший заповідник в Європі, який являв собою природний резерват площею 22,4 га поблизу с. Пеняки (нині Бродівський район Львівської області) та одержав назву «Пам’ятка Пеняцька». Сучасний вид заповiдання для збереження залишкiв природи (окремих природних комплексiв чи їхніх частин), який уже можна назвати класичним, почав формуватися з кiнця 20-х років 20 столiття (створювалися першi заповідники та пам’ятки природи) i набуває значного розвитку з 80-х років з організацією різних типів заказників і національних природних парків.

Класичне заповiдання сформувалося на противагу iндустрiалiзацiї держави, коли зi стрiмким розвитком сiльськогосподарської технiки та технологiй відбувалося швидке розширення площi орних земель, мiста перетворювалися на великi технополiси. Вченi побачили загрозу всiй природi, яка є основою життя, тому, знищуючи її, ми втрачаємо сам базис iснування людини. У 1992 році вперше була сформована чiтка правова база заповiдання у виглядi Закону України «Про природно-заповiдний фонд України». У преамбулi Закону записано: «Природно-заповiдний фонд становлять дiлянки сушi i водного простору, природнi комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреацiйну та iншу цiннiсть i видiленi з метою збереження природної рiзноманiтностi ландшафтiв, генофонду тваринного i рослинного свiту, пiдтримання загального екологiчного балансу та забезпечення фонового монiторингу навколишнього природного середовища».

Нагадаємо, що з метою збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів східної частини Малого Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення 2 серпня 2013 року видано Указ Президента України «Про створення національного природного парку «Мале Полісся», відповідно до якого до території національного природного парку «Мале Полісся» погоджено в установленому порядку включення 8762,7 гектара земель державної власності.

Національний природний парк «Мале Полісся» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Основними завданнями Парку є:

збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів, що знаходяться на його території;

створення умов для організованого туризму та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об’єктів;

проведення науково-дослідних робіт з вивчення природних комплексів та їх зміни в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів;

забезпечення охорони території парку з усіма природними об’єктами;

збереження генофонду рідкісних, занесених до Червоної книги України та типових рослин і тварин;

вивчення змін екосистем під дією природних і антропогенних факторів;

підтримання загального екологічного балансу в регіоні;

проведення екологічної освітньо-виховної роботи.