ПРИРОДНІ УМОВИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ
Національний природний парк «Мале Полісся» створений у Шепетівському районі Хмельницької області. Територія Парку знаходиться у північній частині області і належить до східної частини Малого Полісся. За фізико-географічним районуванням України розташований на південному заході Східноєвропейської рівнини; у мішано-лісовій хвойно-широколистяній зоні у Поліській провінції.
Межі НПП умовно проходять по долинах рік та Нетішинського водосховища-охолоджувача. На півночі р. Горинь і водосховище-охолоджувач, витік р. Гнилий Ріг; на сході р. Горинь, на північному заході – р. Вілія; на півдні – притоки річок Горинь та Вілія.
Тектонічно територія Парку розташована в південно-західній частині Східноєвропейської платформи в межах Волинського блоку Українського щита. Вкрита алювіальними та флювіогляціальними водно-льодовиковими відкладами різної потужності (3-10 метрів). Кристалічні породи знаходяться дуже глибоко і майже не виходить на денну поверхню, заглиблюючись в західному напрямку. Близько до поверхні залягають крейдяні породи.
Тут зосереджені запаси будівельного та кварцового піску, родовища різних сортів глини. В знижених місцях та в заплавах річок утворюється торф.
На території НПП поширений поліський тип ландшафтів, який характеризується такими ознаками:
- по-перше, в ньому переважають рівнинні форми рельєфу з незначним, неглибоким розчленуванням поверхні, практично без ярів, без балок, які якщо й трапляються, то як виняток;
- по-друге, внаслідок рівнинності поверхні у цих ландшафтах утруднений стік природних вод, тобто дренаж, і як наслідок, певна надмірна зволоженість територій особливо деяких природних комплексів, розташованих у пониженнях поверхні;
- по-третє, тут досить поширені піщані пухкі наноси, переважно водного походження. Що зумовило специфічну рослинність і, передусім, соснові ліси та болота, а також характерні ґрунти (дерново-слабопідзолисті піщані глинисто-піщані ґрунти, подекуди дернові карбонатні ґрунти та чорноземи типові малогумусні).
Територія Парку належить до Славутського природного району, який поширений на Шепетівський адміністративний район. Місцевість рівнинна, характеризується відносно значним підвищенням поверхні (переважають висоти 200-240 м), (максимальне значення – 260 м) і лише в долинах річок зустрічаються відмітки менше 200 м, а також незначною глибиною розчленування (10-20 м). Має ухил на північний схід та північ. Цей природний район представляє найбільш типову поліську природу, бо здебільшого вкритий сосновими та дубово-сосновими лісами (лісистість близько 70%), болотами та луками і через те малозаселений, отже, і мало орних земель.
Природно-територіальні комплекси Парку представлені поліським типом на денудованих рівнинах з покривом пісків і легких лесовидних суглинків: масиви потужних пісків, вкритих сосновими і сосново-дубовими лісами на дерново-слабопідзолистих ґрунтах, а також масиви малопотужних пісків, вкритих мичниковими луками на дернових оглеєних ґрунтах. У заплавах річок є природно-територіальні комплекси річкових долин: заболочені заплави, зайняті торфовищами і болотистими луками.
Для місцевості характерні великі масиви боліт та заболочених земель. Тут представлені всі типи Малого Полісся, озер мало. Як результат торфорозробок трапляються штучні озера.
Наявність досить обширних масивів лісів і боліт впливає на клімат території. Для них характерна більш затяжна весна, оскільки значна частина тепла витрачається на випарування перезволожених територій, менші суми активних температур.
Загалом клімат помірно континентальний з м’якою зимою та теплим вологим літом. Це – волога, помірно тепла зона із гідротермічним коефіцієнтом 2,0-1,3. Сума позитивних температур 2400-3100 С. Середня температура повітря найхолоднішого місяця (січень) складає -5,5 С, найтеплішого (липень) +18,5 С. Максимальна температура влітку досягає +37 С, мінімальна взимку -33 С. Середня річна температура становить +7,5 С. Середня річна кількість опадів – 650-700 мм.
Тривалість годин сонячного сяйва в регіоні 1740. Сумарна сонячна радіація досягає 3400-3800 мДж/м2 на рік сумарне випаровування 500-550 мм на рік. Тривалість вегетаційного періоду 202 дні. Грунт промерзає в середньому на 72 см (максимально – на 112 см). Товщина снігового покриву становить 13-22 см.
Взимку переважають північні та західні вітри, навесні – східні та південно-східні, влітку – західні, восени – західні та південно-західні.
Територія має розгалужену річкову мережу, яка належить до басейну Дніпра. Вона розчленовується в меридіальному напрямку долинами Горині та приток І і ІІ порядків (Гнилий Ріг, Вілія).
Парк знаходиться в гідрологічному районі Волино-Подільського артезіанського басейну з переважаючими водоносними горизонтами у відкладах протерозойської та мезозойської ер провінції радонових вод Українського щита.
В межах НПП «Мале Полісся» розташовано 7 населених пунктів, а на межі території – 11.
Отже, особливості геологічної будови та рельєфу формують основні риси природи Малого Полісся: рівнинність, поширення пісків і заболоченість. Територія НПП «Мале Полісся» здебільшого вкрита сосновими та дубово-сосновими лісами, болотами та луками. Невисока родючість ґрунтів і заболоченість обмежили антропогенний вплив на рослинність території та сприяли її збереженню.
- Деталі