ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНА МЕРЕЖА ПАРКУ

ТЕРИТОРІЇ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ

МИХЕЛЬСЬКИЙ – гідрологічний заказник загальнодержавного значення. Розташований в 6 кварталі Михельського лісництва державного підприємства «Ізяславське лісове господарства». Охоронний режим встановлено 1986 року, сучасний статус – з 1996 року. Площа 109,0 га.

Охороняється унікальне для України і Хмельницької області торфове болото округлої форми з куртинами деревних порід, яке виникло шляхом заростання карстового озера. Воно характеризується центрально-оліготрофним ходом розвитку (від дещо підвищеної центральної частини до периферії болота) та наявністю фрагментів горбасто-мочажинного комплексу, де обводнені зниження з трав’яно-моховими угрупуваннями сполучаються із залісненими горбами. Такі болота характерні для північних регіонів, насамперед, для північної тайгової зони і прибалтійських країн. Вони дуже рідко трапляються в Україні – лише подекуди на Поліссі та в Каратах.

В центральній частині болота переважають рідколісні верхові та перехідно-верхові оліготрофні рослинні угрупування, переважно пухівково-сфагнові, лише поодиноко зустрічаються розріджені деревця берези пухнастої та сосни звичайної до 3 м. заввишки. На периферійній частині ростуть перехідні очеретяно-сфагнові ценози. Серед типових для верхових боліт рослин є види Червоної книги України: льодовиковий релікт верба чорнична і лучно-болотна орхідея пальчатокорінник м’ясочервоний, а також рослини, які охороняються у Хмельницькій області – андромеда багатолиста, багно звичайне, вовче тіло болотне, журавлина болотна, лохина, пухівка багатоколоскова і піхвова, комахоїдна рослина – пухирник середній. Орнітофауну представляють: бекас, щеврик лісовий, жулан, малинівка, вівчарик-ковалик, зяблик, дрізд чорний, із ссавців до центральної частини болота заходять лосі звичайні (додаток ІІІ Бернської конвенції), козулі, заєць сірий, лисиця, дикий кабан, із земноводних виявлена рідкісна в області жаба гостроморда (додаток ІІІ Бернської конвенції).

Має водоохоронне, кліматорегулююче, ландшафтозахисне значення, є осередком охорони болотного різноманіття.

ТЕРЕБІЖІ – гідрологічний заказник загальнодержавного значення. Розташований у 8, 13, 14, 21, 27, 31, 33 і 34 виділах 64 кварталу однойменного урочища Голицького лісництва державного підприємства «Славутське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 1995 року, сучасний статус – з 2005 року. Площа – 30,3 га.

Охороняється природний комплекс з чотирьох озер, які перебувають на різних стадіях заростання, підвищення грив між ними та прилеглих соснових лісів. Територія урочища – це колишня долина стоку льодовикових вод.

Своєрідності ландшафту надають озера, на трьох із яких утворились болота різних типів і сформувався рослинний покрив, який характеризується унікальними флористичними особливостями. Тут представлена лісова, болотна, прибережно-водна, фрагментарно лучна рослинність.

Серед болотної рослинності найпоширенішими є угрупування мезотрофних боліт, оскільки три з них перебувають на мезотрофній та оліго-мезотрофній стадіях розвитку. На цих ділянках є ценози асоціації пухнатоплодо-осоково-сфагнової, – вони безлісні, із значним обводненням, місцями вони являють собою плави. Тут зростають види з Переліку рослин, які потребують охорони у Хмельницькій області – образки болотні, пухівка піхвова, комахоїдна рослина – росичка круглолиста.

На ділянках боліт, які досягли найвищого ступеню розвитку і перебувають на оліготрофній стадії, поширені ценози сосново-пухівково-сфагнової асоціації та угрупування пухівки піхвової на суцільному сфагновому покриві. Вони характеризуються наявністю розрідженого ярусу із берези пухнастої та сосни.

На краях першого озера, яке є найменш зарослим, зростають ценози евтрофних боліт. Вони представлені угрупуваннями очерету, рогозу вузьколистого, осоки богемської, місцями із спів домінуванням – лепешняку великого. Тут трапляються регіонально рідкісні види – вовче тіло болотне і ситник розчепірений.

Найбільше наукову цінність заказника становлять виявлені в цих екотопах фрагменти ценозів дуже рідкісного виду – осоки богемської (Червона книга України).

Це єдине існуюче місцезростання цього виду не тільки у Хмельницькій області, але й на рівнинній частині України. Для Малого Полісся цей вид раніше взагалі не вказувався.

Раритетну ценотичну складову невеликих ділянок водних плес складають угрупування латаття сніжно-білого (Зелена книга України), фрагменти угрупувань, утворених ситником бульбистим (Червоної книги України), їжачої голівки малої і пухирника малого, які охороняються у Хмельницькій області.

Лісова рослинність, яка розміщується на погорбованих підвищених ділянках навколо озера, представлена, в основному, сосновими лісами, угрупування яких розміщуються в залежності від рельєфу. Більш сухі підвищені горби займають соснові ліси лишайникові; плескаті вирівняні ділянки та некруті схили – соснові ліси зеленомохові; невеликі зниження у рельєфі зайняті сосновими лісами чорницево-зеленомоховими. Найбільші площі займають соснові ліси зеленомохові, де зростають три види плаунових, занесені до Червоної книги України – дифазіаструм сплюснутий, баранець звичайний та плаун колючий.

Лучна рослинність представлена фрагментарно невеликими ділянками пустищних лук, представлених формацією біловуса стиснутого, в якій значну участь беруть мітлиця тонка, та щучник дернистий.

Має важливе наукове значення як збережена унікальна екосистема.

ОЗЕРО СВЯТЕ – комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Розташована у 3 та 8 кварталах Михельського лісництва державного підприємства «Ізяславське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 1977 року, сучасний статус – 1996 року. Площа – 8,2 га.

Охороняється унікальний природний комплекс озера, яке формує сфагнові плави, з островом посередині та прилеглими територіями.

Озеро (площа 4 га) – є свідком і наслідком давнього зледеніння, – ця місцевість була прохідною долиною між Волинським лесовим плато та Подільською височиною, по якій стікали льодовикові води. Сфагнові плави утворилися по берегах озера, особливо в його південній частині, а також навколо острова. Подібні утвори властиві лише для боліт Карелії і північної Білорусії. В Україні сфагнові плави зустрічаються лише на декількох болотах на півночі Українського Полісся та Карпат. У Малому Поліссі ці плави більше не відомі ніде. Це робить озеро святе унікальним серед озер Хмельниччини.

Плави утворені кореневищами болотних рослин, вкритими сфагновими мохами, та купинами осок. На них сформувались угруповання осоки пухнастоплодої і пухівок на килимі сфагнових мохів. Раритетною складовою є рослина Червоної книги України шейхцерія болотна, а також види, які охороняються у Хмельницькій області журавлина болотна, осока багнова, образки болотні, бобівник трилистий і комахоїдна рослина росичка круглолиста.

По приводній смузі ростуть осоки омська і здута, очерет, рогіз широколистий, трапляється ситник бульбистий (Червона книга України) і регіонально рідкісна комахоїдна рослина пухирник малий.

Водойма з усіх боків оточена сосновим лісом. Зі сходу це – сухий сосновий ліс на піщаних пагорбах, в інших частинах – вологий березово-сосновий ліс на вирівняних ділянках. У їх трав’янистому покриві зростають види, занесені до переліку рослин, які потребують охорони у Хмельницькій області – гвоздика несправжньорозчепірена, осока кульконосна і ситник розчепірений.

Фауна озера досить різноманітна, хоча має дещо збіднений склад внаслідок антропогенного впливу. Із ссавців відмічені козулі, білки, кроти, зрідка трапляються лисиці, лісові куниці. В нормах по берегах озера селиться ондатра.

Найбільше птахів. Зареєстровано 67 видів птахів, з яких 4 види занесені до Червоної книги України, 24 – включено до Додатку ІІ Бернської конвенції.

Місцеві жителі розповідають, що колись на чудернацькому острові посеред озера православні монахи-відлюдники влаштували своє скромне помешкання і дерев’яну, побудовану без жодного цвяха, церкву. Відчули вони у цьому місці чудодійну, зцілюючу душу і тіло силу озера та навколишніх соснових лісів. Та не довго проіснувала церква, – під час паводку вона зникла посеред озера. Давно це сталося, але кажуть, що коли опівночі пірнути у води озера, можна почути дзвони церкви, які очищають водойму від нечисті. А вода в ній особлива, – напрочуд м’яка і схожа на духмяний настій трав, водоростей та мохів. А ще тут панує аура добра і спокою. Тому і назвали місцеві жителі цю місцевість «Святим Озером». З того часу йдуть нескінченні потоки прочан до Святого озера в надії на зцілення та духовну розраду, не менше тут і відпочиваючих.

Має велике значення для збереження унікального озера, є осередком збереження фіторізноманіття Малого Полісся, становить науково-пізнавальну, естетичну і рекреаційну цінність.

ЗАКАЗНИКИ

ДУБОВИЙ ГАЙ – лісовий заказник місцевого значення. Розташований у 2 виділі 39 кварталу Варварівського лісництва державного підприємства «Славутське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 1993 року. Площа – 19,0 га.

Охороняється високопродуктивне насадження дуба звичайного і сосни звичайної віком близько 140 років з домішкою липи, берези, клена, ясен, і граба, розвинений густий підлісок з ліщини, крушини.

Має важливе лісогосподарське (цінна лісонасіннєва ділянка), лісозахисне значення.

ПЛУЖНЯНСЬКИЙ – орнітологічний заказник місцевого значення. Розташований у 11 виділі 60 кварталу Плужнянського лісництва державного підприємства «Ізяславське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 1992 року. Площа – 1,4 га.

Охороняється вільхове насадження з домішками дуба та берези, де гніздиться лелека чорний – рідкісний вид, занесений до Червоної книги України та Додатку ІІ Бернської конвенції. Виявлено гніздування багатьох дуплогніздовиків, в тому числі рідкісного у Хмельницькій області голуба-синяка – виду Додатку ІІ Бернської Конвенції.

Має важливе значення для охорони раритетних лісових птахів.

ГНИЛИЙ РІГ – гідрологічний заказник місцевого значення. Розташований у 27-30 і 33-36 кварталах Лютарського лісництва державного підприємства «Ізяславське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 2000 року. Площа – 816,2 га.

Охороняється характерний для Малого Полісся комплекс соснових і вільхово-березових лісів (760,4 га) та боліт у долинах р. Гнилий Ріг та її правої притоки. Деревостан утворюють березово-вільхові насадження природного походження та культури сосни. У трав’янистому покриві переважають типові для вологих лісів види рослин – калган, плаун булавовидний, веснівка дволиста, білоус стиснутий, типові лісові види – куртинами зірочник лісовий, копитняк європейський, марена запашна, а також рідкісні у Хмельницькій області осока кульконосна та ситник розчепірений.

Фауна басейна річки Гнилий Ріг та її берегів відносно різноманітна, але має досить збіднений склад, що є наслідком досить значного антропогенного впливу. Із копитних тут зустрічаються: лосі звичайні (Додаток ІІІ бернської конвенції), кабани, козулі, з інших ссавців – лисиці, зайці-русаки, лісові куниці, білки, кроти, ондатри, які селяться в норах по берегах річки. Для бобрів створено штучний запруд, заповнений водою.

Найпоширенішими хребетними є птахи (біля 20 видів): вивільга, великий строкатий дятел, припутень, зозуля, сойка, плиска біла та синиця голуба. Поодиноко зустрічаються хижі птахи канюк, чиглик, а також крук та одуд.

Із земноводних зустрічаються жаби трав’яниста та гостроморда (остання з Додатку ІІ Бернської конвенції), гадюка, вуж звичайний та тритон.

Заказник відіграє природоохоронне, гідрологічне, водорегулююче значення, є осередком охорони біорізноманіття Малого Полісся і однією з найбільших природно-заповідних територій в області.

ГОЛУБЕ ОЗЕРО – гідрологічний заказник місцевого значення. Розташований у 2 виділі 4 кварталу 5 виділі 5 кварталу Стриганського лісництва державного підприємства «Славутське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 1993 року. Площа – 28,5 га.

Охороняється мальовниче лісове озеро з прозорою водою і привабливими краєвидами. Є місцем гніздування та зупинки під час перельотів водно-болотних птахів.

Заказник підтримує гідрологічний режим в регіоні, має важливе орнітологічне, естетичне та рекреаційне значення.

КЛИНОВЕЦЬКЕ УРОЧИЩЕ – гідрологічний заказник місцевого значення. Розташований у 44, 57-63, 68-72, 78, 79, 81-83, 90-93, 102-105 кварталах Плужнянського лісництва державного підприємства «Ізяславське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 2000 року. Площа – 1157,5 га.

Охороняється типовий для Малого Полісся екотоп, який являє собою понижене лісове урочище з вільхово-березовим та сосновим лісом з домішкою клена, ясена та ялини, а також насадження сосни на площі 466,6 га. Особливим раритетом дендрофлори заказника є особина дуба звичайного віком понад 400 років. У заказнику беруть початок і протікають кілька лівих приток р. Вілія (притока р. Горинь).

В трав’янистому покриві зростають типові лісові (яглиця, осока волосиста, копитняк європейський, щитник чоловічий та безщитник жіночий), лучно-болотні (гравілат річковий, слабник водяний, жовтяниця черговолиста) та водно-болотні (хвощ прирічковий, очерет, комиш лісовий, м’ята дволиста, лепешняк водяний) рослини. Трапляються ділянки з різними видами верб: ламкою, пурпуровою, білою, попелястою. Виявлено рослину Червоної книги України вовчі ягоди пахучі, а також рідкісну у Хмельницькій області осоку остюкову.

Біотопічна неоднорідність урочища сприяє високій видовій різноманітності фауни хребетних. З ссавців виявлено сліди життєдіяльності лося (вид Додатку ІІІ Бернської конвенції), свині дикої, козулі, лисиці, зайця-русака, куниці, білки, бобра, видри річкової (остання занесена до Червоної книги України, Європейського червоного списку та Додатку ІІ Бернської конвенції).

Орнітофауна представлена кількома екологічними групами птахів, які характеризуються великою видовою різноманітністю та значною кількістю цих тварин. Орнітокомплекс лісових птахів урочища складають вівчарик-ковалик, зяблик, славки чорноголова і рябогруда, горлиця звичайна, берестянка, соловейко, жулан та інші. На луках мешкають луговий чекан, очеретянка лугова, кобилка річкова, драч. Водно-болотні птахи представлені лелекою білим, чаплею сірою, кроквою, чирком-тріскунцем, лискою, курочкою водяною, чибісом, лунем болотяним, мартином звичайним та квоквою річковою.

У вільховому насадженні з домішкою дуба та берези гніздяться дві пари лелеки чорного – виду Червоної книги України та Додатку ІІ Бернської конвенції, а також кілька пар голуба-синяка, який віднесений до Додатку ІІІ Бернської конвенції та переліку тварин, які підлягають охороні у Хмельницькій області.

Із земноводних зустрічається жаби ставкова і озерна, гадюка, вуж звичайний та тритон.

Заказник – одна з найбільших в області природно-заповідна територія. Має ґрунтозахисне, водорегулююче значення, є осередком охорони біорізноманіття Малого Полісся у Хмельницькій області.

ГОЛИЦЬКИЙ – геологічний заказник місцевого значення. Розташований у 1 виділі 68 кварталу та 9-11 виділах 58 кварталу Варварівського лісництва державного підприємства «Славутське лісове господарство» (на півночі с. Голики). Охоронний режим встановлено 1994 року. Площа – 6,6 га.

Охороняється місце виходу на поверхню сапонітів (червоної глини) – малопоширеної у Хмельницькій області корисної копалини. Знаходиться на мальовничих заліснених ялиною звичайною (вік 25-30 років) схилах лівого берега р. Горинь.

Має наукове значення.

ПАМЯТКИ ПРИРОДИ

ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована у 22 виділі 58 кварталу Плужнянського лісництва державного підприємства «Ізяславське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 1970 році. Площа – 0,1 га.

Охороняється величезний дуб звичайний віком понад 400 років, з діаметром стовбура більше 2 метрів.

Має естетичне значення та цінність спадку.

ДУБ ЧЕРЕШЧАТИЙ – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована у 20 виділі 41 кварталу Лютарського лісництва державного підприємства «Ізяславське лісове господарство». Охоронний режим встановлено 1986 року. Площа – 41,0 га.

Охороняється генетичний резерват високопродуктивного насадження дуба звичайного віком понад 120років.

Має важливе лісогосподарське (цінна лісонасіннєва ділянка), лісозахисне значення та як еталон для практики лісорозведення дуба звичайного в умовах Малого Полісся.